КУРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ
Українська Греко-Католицька Церква
Вих. ЛВ 11/1421
Послання до вірних Львівської Архиєпархії
з нагоди дня молитви за дітей-сиріт
«Хто прийме дитину оцю в ім’я Моє, Мене він приймає»
(Лк. 9, 48)

В наступну неділю спільно з усіма Церквами України молитимемось за долю дітей-сиріт, за те, щоб якомога більша кількість дітей змогла пережити щастя сім’ї і домашнього затишку. Ми молитимемось, щоб ці діти могли стати добрими християнами та членами Церкви та українського суспільства.
За різними даними в Україні налічується близько 80 – 100 тисяч дітей, позбавлених батьківського піклування. Серед них є діти-сироти, в яких немає батьків, але також серед них є багато соціальних сиріт, тих, що є позбавлені сімейного щастя через певні кризові стани нашого суспільства, такі як алкоголь та заробітчанство. Як бачимо, сиротами є також і ті діти, чиї батьки не загинули, але в силу певних причин є не здатними взяти на себе відповідальність за виховання своєї дитини. Без сумніву, сирітство – це одна з найболючіших проблем нашого суспільства.
У Святому Письмі часто згадується про сиріт, а також там знаходимо багато яскравих прикладів про турботу ближніми, самотніми людьми, сиротами. В контексті слів Нового Завіту сирота, це дитина, що залишилася без батьків, або ж учень, який залишився без свого наставника і учителя. Саме тому для апостолів Ісус Христос був духовним Батьком. Вони в усьому покладалися на нього. Після смерті Христової апостоли почувалися сиротами, ось чому Він обіцяє їм: «Я ніколи не залишу Вас сиротами (Ів. 14:18). Ісус обіцяє апостолам зіслати Духа Утішителя, «Дух усиновлення» (Рим. 8, 15), а через нього й «дар усиновлення», про що говориться в анафорі св. Василія Великого. Бо через Ісуса Христа «Дух Святий з’явився, дар усиновлення, запорука майбутнього спадкоємства, животворяща сила, джерело освячення». Через Ісуса Христа в Дусі Святому апостоли стали «усиновленими» дітьми Божими. А після них і ми в Хрещенні дістаємо «дар усиновлення» і стаємо дітьми Божими.
У тайні Хрещення звершується те, що було явлене на Йордані, коли Отець у Святому Дусі назвав Ісуса Христа своїм улюбленим Сином. Кирило Єрусалимський говорить, що в цей момент «Святий Дух сходить на (кожного з нас) і голос Отця лунає над тобою з висоти, кажучи… цей тепер став моїм сином… бо синівство ти прийняв через усиновлення». В Дусі Святому через усиновлення ми в Христі прийшли до Отця. Місцем і середовищем усиновлення нас в Бозі є таїнственне Христове Тіло – Церква – це Люд Бога Отця. Як бачимо, саме поняття усиновлення не є чужим для нас, бо це дар, який отримали усі ми, християни.
Ціла історія нашого спасіння пронизана прикладами любові та турботи, що творить нові вузи, нові нерозривні зв’язки між людьми. І все це перегукується з постійними настановами Божими турбуватися сиротами. У Старому Завіті Бог називається «сиротам батьком і суддею удовам» (Пс. 67), а в Пс. 9 псалмопівець звертається до Бога зі словами, що «на тебе покладається нещасний, сироті – ти поміч». У Новому Завіті в посланні до Якова читаємо, що «Чисте і непорочне благочестя перед Богом і Отцем є те, щоб доглядати сиріт та вдів у їх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу» (Як. 1:27).
Число дітей-сиріт в Україні лякає нас і через настанови Божі змушує нас до активних дій. Потреби кожної дитини подібно як і можливості кожного з нас є різними. Місія Церкви — це місія Христа, що полягає в любові та у служінні. І всі ми, що творимо тіло Христове, працюємо для добра одне одного. Багато з нас має свої таланти і ми можемо поділитися ними з дітьми, що проживають в інтернатних закладах, відвідуючи їх, навчаючи малюванню, музиці чи займаючись з ними спортом. Хтось інший може допомогти фінансово. А є також ті, що можуть поділитися з дітьми своєю сім’єю. Часто можемо почути від людей слова, що це ж не моя дитина, в неї інші гени. Але якщо подивитися на це з огляду Біблійного поняття усиновлення, то всі ми, християни, перейшли через процес усиновлення, незалежно від нації, від нашого стану святості чи гріховності. Бог любить усіх нас великою і однаковою любов’ю. Наше завдання – передати цей дар усиновлення тим, хто його так потребує. Для дітей, які не мають рідних, найбільшим щастям, звісно ж, буде нова сім’я.
Незалежно від наших можливостей, ми в змозі змінити життя багатьох. Нашим завданням є говорити про сирітство, про нужди дітей та про різні можливості виховання дітей. Нашим завданням є зрозуміти, прийняти і допомогти тим сім’ям, які виховують таких дітей. Нашим завданням є виховувати своїх дітей, готовими приймати їхніх ровесників, які є сиротами, з любов’ю і турботою. Все це та щира молитва усіх християн України перемінить багато в житті кожного з нас і в житті цілої Церкви.

З молитвою та Архиєрейським благословенням!

+ ВЕНЕДИКТ
Єпископ-помічник Львівський
Протосинкел Львівської Архиєпархії

Р.S. Поручаю прочитати це звернення у неділю 30 жовтня 2011 року, а також після кожної Божественної Літургії промовити «Отче наш» та «Богородице Діво» за кращу долю дітей-сиріт.