Історія Золочівського монастиря згідно передань сягає княжих часів. Першою зафіксованою датою в історії Золочівського монастиря є 1546 рік.

Сучасний монастирський комплекс – один із найцікавіших серед монастирів XIX-XX ст. У монастирі є копія чудотворної ікони Голубицької Божої Матері, яка знаходиться  у Підгорецькому монастирі (робота золочівського художника Федора Бурковського (1724)).

Первісний монастир був розташований у східній частині міста. Сьогодні там село Монастирок. Давній Золочівський монастир був Свято-Троїцький. Монастир і храм були дерев’яними.

У 1708 році родина Яворовських подарувала Золочівському Свято-Троїцькому монастирю свій грунт на давньому Золочівському передмісті Шляхи. Монахи ще докупили ділянку і заснували тут нову обитель і церкву Вознесіння Господнього. У ХІХ столітті монастирське життя поступово зосереджується у новішому Вознесенському монастирі. Давній Свято Троїцький монастир занепадає. У 1866 році розібрали стару монастирську церкву, а інші будівлі віддали в оренду. У 1902 році на місці давнього Золочівського монастиря ігумен Юліан Немилович посвятив новозбудовану капличку (нині не існує).

Нинішня церква Вознесіння Господнього побудована в середині ХІХ ст. на кошти Лукії Комарницької за сприяння кардинала Михайла Левицького. Тоді ж був побудований монастир (розібраний у 2004 р.).

Від 1946 до 1990 рр. діяльність оо. Василіян була заборонена. Храм використовували як склад, а у монастирі був протитуберкульозний диспансер.

У 1989 році першими в Україні до своєї давньої обителі повернулися отці василіяни.