Церква святого Миколая – пам’ятка архітектури ХVІ століття і є найстарішим храмом Золочева. В давнину церква входила в комплекс оборонних валів Золочева. Її ще називали церквою на валах. Оборонні риси церкви святого Миколая збереглися і донині: товщина стін, віконні отвори.
Ймовірно, нинішня церква була збудована на місці старої. Про це свідчить старовинний хрест коло церкви. Такі хрести  залишалися на місці, де був престол попередньої церкви – знищеної під час нападів татарських орд, або просто розібраної, щоб побудувати нову.
Від часів заснування  будівля церкви зазнавала змін. Сучасного вигляду церква набула вже після  перебудови 1765 року. Кошти на цю перебудову виділив канівський староста Микола Потоцький, великий  меценат і будівничий Успенського собору Почаївської Лаври,  яка тоді належала оо.Василіянам. У майстернях Почаївського монастиря був виготовлений іконостас для церкви.
Найвірогідніше, декоративна різьба належала різцю Антона Штиля, а скульптура –  розп’яття з прикутими до земної кулі Адамом і Євою, пророки Іван і Мойсей, а також путті – Франциска Оленського. І А.Штиль і Ф.Оленський – учні і послідовники майстра Пінзеля. Іоанн Георгій Пінзель – всесвітньо відомий скульптор др. пол. XVIII ст., родоначальник львівської барокової скульптури.
Друга половина XVIII ст. в сакральному мистецтві витворила цікавий тип іконостасу-вівтаря, своєрідного поєднання традиційного українського іконостасу з латинським вівтарем, де поряд з головними іконами – намісними, празничною, присутні  постаті апостолів, пророків, ангелів, але у скульптурі, а також багата декоративна різьба. Такі іконостаси-вівтарі  збережені у Святоюрському соборі Львова, Андріївській церкві у Києві, у церкві Підгорецького монастиря, такий же іконостас був і в Успенському соборі Почаївської лаври, зберігся рисунок Тараса Шевченка, який був замінений у часи панування на цих територіях царської Росії і Московського патріархату. Рештки таких    іконостасів можна побачити в музеях. Іконостаси-вівтарі могли дозволити лише багаті громади чи монастирі, а також щедрі меценати. Очевидно, церква  св. Миколая  у Золочеві мала таких в особі оо.Василіян і Миколи Потоцького. На жаль, нема відомостей про живопис на тогочасному іконостасі, але, напевно, мусив належати малярам Почаївської майстерні, орієнтованих на Луку Долинського, автора живопису у Святоюрському соборі і окремих не перемальованих  зображень в Успенському соборі Почаєва. Ймовірно, автором живопису в іконостасі був художник Радивиловський.
На початку ХХ ст. стараннями  отця-доктора, шамбеляна Степана Юрика, тодішнього пароха,  у церкві святого Миколая проведено реставраційні роботи. До реставрації був залучений Модест Сосенко, художник-монументаліст, у сакральному живопису орієнтувався на візантійські зразки і українську традицію. Церкву було розписано у його характерній манері. Модест Сосенко виконав і деякі ікони для іконостасу, зокрема святий Йосафат, святий Андрій Первозванний, писаний з Митрополита Андрея Шептицького,  св. Володимир і Ольга, св. Константин і Олена, св. Антоній і Феодосій Печерські,св.Кирило і Мефодій, ікони Різдва Христового і Благовіщення.
У радянський час у церкві св.Миколая розмістили атеїстичний музей. Іконостас було демонтовано і викинуто. Рештки врятували музейники. Фрагменти іконостасу зберігалися у фондосховищах Львівської галереї мистецтв, Національного музею у Львові, музею ісорії релігій.
З 1990 року, від моменту легалізації  Української греко-католицької церкви,  церква святого Миколая у Золочеві під опікою оо. Василіян.
Церкву відреставровано. Стараннями ігумена о. Володимира Палчинського проведено капітальний ремонт споруди. З ініціативи о.Василя Тучапця, ігумена Золочівського монастиря    відреставровано настінні розписи Модеста Сосенка.
Стараннями ігумена о.Климентія Стасіва у 2001-2004 рр. відтворено іконостас.
Церква святого Миколая у Золочеві належить до тих небагатьох храмів, збережених в Україні, де представлено найкращі зразки  сакрального мистецтва різних стилів, але у цьому поєднанні не втрачено композиційної єдності.