ВІН ВМІВ І ВЧИВ ЛЮБИТИ

У суботу, 15 жовтня, у церкві Вознесіння Господнього, ЧСВВ, відбулася поминальна Служба Божа за світлу людину, слугу Божого, патріота і просвітителя, професора теології і бібліознавця, сповідника і порадника отця Тараса Олійника, який відійшов у вічність 15 жовтня 2001 року.
Народився о. Тарас-Петро Олійник далекого 1924 року на чужому американському континенті в благословенній Богом українській родині Ганни та Йосипа Олійників. Рід походив із Тернопільщини, та біда вигнала працьовитих людей у світ за очі. Аби вижити, загорнувши скибку віри в дорогу, вони зупинились у сонячній, але чужій Бразилії. А в серці освятили у своїх дітей в тому числі і в малого Петруся, любов до своєї землі. В родині на устах і в серці завжди була Україна. Не побоюсь сказати, що проект життя, який мав о. Тарас, був просвітлений мудрістю Божою, яка утримує у бутті наш Всесвіт, і нам дуже приємно, що в цьому проекті особливе місце було відведено й нашій, порівняно маленькій, Золочівщині.
Справа покликання – це не справа людини, а Бога. Хто міг подумати, що в багатодітній сім’ї маленький Петрусь буде посвячений Господу. Але Бог вибирає і кличе кого захоче.
«Бог – любов. Людина – об’єкт Божої любові»; «Любов’ю вічною полюбив я Тебе, – говорить Господь Бог»; «Живий Господь любить життя і життя творить. Хто любить, знає Бога, той у Бозі перебуває», – саме так у своїх проповідях любив повторювати о. Тарас. З особливою увагою ставився до дітей, яких любив до нестями, до яких звертався: «Як хочете, діти, щоб випав сніг і ви каталися з гірки на санчатах, мусите приходити до церкви і просити Господа…». І, насправді, на ранок випадав великий, лапатий сніг. Це із спогадів дітей, які ходили з великою охотою на Служби Божі, що відправляв о. Тарас. Діти добре запам’ятовували всі його слова, а потім повторювали, не забуваючи сказати, що саме так говорив о. Тарас: «… Любити Бога всім серцем, безкорисно людині трудно. Тільки Бог любить даром. Тож дає людям нагороду за любов…».
Навіть і сама погода плакала за отцем Тарасом у день 10 річниці з часу його смерті: то виглядало сонечко, то знову падав рясний дощ, нагадуючи нам, що о. Тарас відійшов, щоб молитися за нас до Господа.
Службу Божу відправляло багато священиків, і в тому числі багато його учнів, під проводом протоігумена ЧСВВ о. Йоанікія, ігумена Золочівського монастиря о. Томи, стараннями яких відбулась ця поминальна Служба Божа. Після Служби Божої біля церкви всіх людей чекав автобус, яких відвіз на поминальну панахиду на цвинтар, де похоронений о. Тарас Олійник.
На цвинтарі біля могили говорили і священики, і миряни, люди, які близько знали отця Тараса Олійника. Дуже хвилюючим і повчальним був виступ пані Ірини, яка розповіла, що завдяки порадам, настановам і молитвам о. Тараса вилікувалася від раку. І я, ваш автор, дякуючи молитвам до Господа отця Тараса, зараз живу в гостях на цьому світі.
Отець Тарас знав 13 іноземних мов, був автором багатьох книг. Зокрема, написав сильну книжку «Сила хрищення» про засади духовного життя.
Люди пам’ятають його завжди добрі і по-дитячому усміхнені очі, лагідні руки на головах найменших відвідувачів церкви, його виважені і мудрі поради.
Ми схиляємо голови перед його світлим образом любові і добра, пам’ятаємо його в молитві, завжди з вервичкою. Ми віримо, що отець Тарас нас бачить з неба і молиться за нас.

Роман ГАЛУШКА