Де джерело віри і любові


Велелюдним, як і кожного року, було храмове свято в одній з найдревніших пам’яток нашого міста, цінній перлині всієї України, як у духовному, так і в культурному та історичному аспектах – церкві Святого Миколая. Храм, яким тепер опікується Василіянський чин, датується ХVI століттям, маючи свої трагічні і світлі сторінки, і зараз вражає своєю величністю та силою краси.
Дослідники мистецьких цінностей пов’язують із церквою Св. Миколая імена Миколи Потоцького, як ймовірного фундатора будівництва; Антона Штіля, видатного учня і послідовника найзагадковішого українського скульптора середини ХVIІІ століття Іоанна-Георга Пінзеля, якого ще називають українським Мікеланджело, як творця тепер копії дерев’яної різьби в Іконостасі; знаменитого художника початку ХХ століття Модеста Сосенка, як живописця та іконописця та інших людей, які збагатили українську націю.
Святкуванню храмового празника передували два дні реколекційних наук, які проводив о. Віталій Попадюк, виходець із Золочева (тепер головний редактор журналу ЧСВВ – «Місіонар»).
У Божественній літургії взяли участь настоятелі церкви Св. Миколая, починаючи від о. Володимира Палчинського, оо. Василь Тучапець, Климентій Стасів, Марко Максимів, Тома Кушка, теперішній ігумен Золочівського монастиря о. Августин Шоп’як, протоігумен Василіянського чину о. Пантелеймон Саламаха та інші священнослужителі.
Вартує зауважити, що теперішнє покоління золочів’ян добре пам’ятає посильний вклад і старання кожного настоятеля, зокрема, у справу відновлення та відбуду святині. Та найголовніша суть у тому, що ніколи не мілітиме тут джерело живої Церкви, допоки люди черпатимуть з нього чистоту Віри та праведність Любові.

Галина МЕЛЬНИК
Фото о. Йоакима КОВАЛЬЧУКА, ЧСВВ