Тріскучий мороз цьогорічної зими не став перешкодою для парафіян та гостей нашої церкви, щоб у неділю, 12 лютого, у день Трьох Святих: Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого, – відгукнутися на запрошення отців Василіян задля святкового дійства «Прощання з колядою». Нам було від чого черпати тепло. Разом зі священиками та церковним хором «Сяйво» (керівник Ірина Муц) ми запалили в серцях вогник молитви, тієї духовної поживи, без якої душа людська і спрагла, і голодна. «До Тебе, Ісусе в яслах, звернені наші очі, … До Тебе, Ісусе у яслах, простягаємо наші руки… Зволь, щоб наші серця сповнилися Твоїм миром, який звіщали ангели в ту таїнственну ніч, щоб ми могли й інших вчиняти учасниками різдвяної радості й разом з усіма людьми доброї волі єдиними устами і єдиним серцем Тобі славу возсилати!»
Празник Христового Різдва є одним із найбільш величних свят у цілому християнському світі. Він викликає почуття врочистості, піднесеності, подиву… І у нас було багато здивувань. Особливо від наших дітей, які так численно заповнили церкву. Щиро, молитовно звучала «Свята ніч», подарована талановитою ведучою свята Мартою Чухою. Лунали нові колядки та різдвяні пісні у виконанні хору церкви святого Миколая «Перлина благодаті» (керівник Леся Бойко). А ще ми були всі разом для того, аби пригадати наш давній звичай – прощання з колядою, заохотити молодь і старше покоління до пошуку витоків українських традицій.
Святкове дійство продовжилося біля шопки на подвір’ї монастиря. Звучала спільна колядка. Головний акорд належав, знову ж таки, хорам під керівництвом Люби Мурин та Михайла Болюбаша. Заохочені дітьми, дорослі взаємно віншували:
«І ми тут співаймо,
Христа вихваляймо,
Аби дав нам Бог тут довго прожити…».…
Саме в цей час по-особливому звучала різдвяна пісня – дзвінка, багатоголоса, високо-проста. Отож, ми ще раз колядували під супровід баяна, яким віртуозно володіє музикант у багатьох поколіннях Онуфрій Болюбаш. На подвір’ї, біля величезної ватри, ми відчули, що на Різдво:
Пахне кутею, пахне узваром,
Пахне грибами, воском свічок.
Вечір зимовий дихає чаром,
Нині ж бо нині родиться Бог».
Задля урізноманітнення свята запозичили цікавий звичай у братів-гуцулів: частуватися глінтвейном, гжанцем, хто як називає. А для тих, кому це не смакувало чи для наших найменших парафіян, дівчата і хлопці-скаути пропонували запашний узвар. І звичайно ж, загальноукраїнська, у всіх регіонах різна за своїми складниками чи інгредієнтами, кутя. Такі були наші різдвяні чування біля багаття.
А завершилося все тим, як ми і розпочинали Різдво-2012: колядкою «Бог предвічний». Біля шопки ми співали цей хорал з особливим піднесенням.
Ось і закінчилася цьогорічна коляда. Майже рік чекатимемо нової, проте бажаємо всім і надалі постійно перебувати в різдвяно-святковому настрої та пронести його через увесь рік – аж до наступного Різдва. Зрештою, радісний вигук, вітання «Христос рождається!» – завжди у теперішньому часі. Не родився, не народиться, а рождається, щоразу, виключно й заради тих, хто вважає Різдво старою вічно сучасною казкою. І на завершення ми всі разом гучно, у цьому році вже майже востаннє вигукнули: «Христос рождається! Славімо його!»

Людмила Бохна
Світлини о. Йоакима Ковальчука, ЧСВВ