Кажуть, що у кожного своя війна. Зрештою, як і свій мир. Але миру багато ніколи не буває, а війна – це завжди зло, незважаючи від років, чи віків, або намірів. Це – виявлення, найперше, людського егоїзму. Особливо, коли йдеться про теперішні «молоді» війни, як приміром, нещодавній, так званий, «афган».
23 річницю з дня виведення радянських військ з Афганістану, а серед них було багато й українців за національністю, відзначили і у нас, на Золочівщині. Це про них ми кажемо – не дожили, не долюбили, не доспівали. Сьогодні болить пам’ять за тих, хто поліг у чужій війні, або кому залишилось неповноцінне сьогодення, як і майбутнє.
Саме тому заходи зі вшанування учасників бойових дій на території інших держав проходять в Україні майже у кожному населеному пункті. У Золочеві вони розпочались з проведення звітно-виборних зборів Золочівської районної ради воїнів-афганців «Пам’ять». Грамоти за активну участь у роботі і діяльності організації та з нагоди 23 річниці виведення військ з Афганістану було вручено Петру Сараєву, голові Золочівської районної ради воїнів-афганців «Пам’ять» та членам цієї організації.
Далі – колишні воїни-афганці разом із представниками районної і міської влад, політичних партій і громадських організацій, військовослужбовцями в/ч 3007 прибули на панахиду біля пам’ятного знака полеглим воїнам-афганцям, у якій, взяли участь і місцеві священнослужителі: о. Іван Майкович (ЧСВВ) та о. Володимир Легкий, декан Золочівський УПЦ КП.
Слова, як данина світлій пам’яті, як засторога нащадкам, говорили того дня і о. Іван Майкович, і голова Золочівської райдержадміністрації Ярослав Окрепкий, і міський голова Золочева Ігор Гриньків, і перший заступник командира в/ч 3007, полковник Ігор Сизимов та інші.
Найболючіші спогади, звичайно, були у своєму, близькому, майже родинному колі, серед тих, хто пройшов сьогочасне пекло війни. Пам’ятати про героїзм учасників Афганської війни – це означає запобігти кожному наступному злу, це означає – творити добро для інших, а не слухати власної користі.

Галина МЕЛЬНИК