Гарним завершальним акордом Різдвяних святкувань для усіх, хто прийшов минулої п’ятниці (10 лютого) до районного Народного дому, стала вистава «Різдво родини Куп’єлло», яку представив золочів’янам монаший театр «В каптурах» Василіянського інституту філософсько-богословських студій ім. Йосифа Велямина Рутського. Це п’ята, ювілейна, вистава цього самобутнього театру, подарована пошановувачам театрального мистецтва. І хоча твір належить перу італійця, відомому драматургу і режисеру Едуардо де Філіппо, як і самі події, взяті з реального життя, відбуваються, здавалося б, в обмежених рамках італійської родини, драматизм усього побаченого і почутого, подекуди навіть у найдрібніших деталях, зможе «приміряти» до себе кожна пересічна сім’я. Не залежно від географічного місця проживання, чи то Італія, чи інша держава Європи, як і Україна чи США.
Ніби родина, ніби спільні інтереси, але кожен член сім’ї, до того ж, або, найперше, таки особистість. І наш вплив, кожного зокрема, залежить, як від того, що ми говоримо і робимо, так і від того, якими ми є насправді. У кожній ситуації важливо вміти піти назустріч.
Найприкрішим і найзлободеннішим, напевно, у виставі є приклад постійної буденної заклопотаності, котра посилюється і нагнітається якраз перед якимось важливими подіями. Особливо це стосується релігійних свят, як у цьому випадку – Різдва. Людина забуває найголовніше своє призначення у світі цьому.
Тріумфом вистави «Різдво родини Куп’єлло» є переможність любові, правда ціною родинних терпінь, страждань чи мук.
Отож, як висновок, – люди можуть боротись і відкидати нашу логіку та наші задуми. Але наші наміри далеко не є нашими, а Вищої Сили. А безпосередній доказ тому – сповнене любові і безкорисливості життя, котрому протистояти не зможуть жодні події буденності.
Того ж дня, одразу після вистави, представники ЧСВВ подарували золочів’янам і прощальні колядки.

Галина МЕЛЬНИК