Якщо прагнете духовного удосконалення та детальніших знань про історію Церкви, прочитайте книгу – «Драма Церкви», яку передав з м. Івано-Франківська колишній ігумен Золочівського монастиря ЧСВВ отець Володимир Пальчинський. Це ще раз свідчить про те, що священнослужитель ніколи не забуває паству у Золочівщині; дбає про наші душі не тільки біля престолу чи у сповідальниці, але також спонукаючи вивчати нашу правдиву історію.
Авторами книги є доктор історичних наук, професор Надія Стоколос і Руслана Шеретюк з м.Рівного.
Хронологічно книга охоплює час від кінця ХVІІІ століття до початку ХХ століття. Для нашого читача це відносно нова тема. Ми всі досить добре знаємо історію нищення Української Греко-Католицької Церкви, у нас, в Галичині, у 1946 році. У цьому виданні йдеться про нищення Греко-Католицької Церкви на Правобережній Україні.
Україну впродовж історії ділили не один раз. Так сталося і в кінці ХVІІІ століття, коли черговий раз українські землі знову переділювали. Офіційно це були поділи Польщі, до складу якої входила, на той час, більша частина українських земель – Галичина, Волинь, Правобережна Україна. Основними претендентами на польську державу стали Австрія, Пруссія і Росія, а, власне, українські землі поділили між собою Австрія і Росія. Галичина потрапила до Австрії, а вся Правобережна Україна, Волинь, Холмщина, Підляшшя – до Росії. На кінець ХVІІІ століття на українських землях, у складі польської держави, українською церквою була Греко-Католицька церква (за тодішньою термінологією – Греко-Уніатська церква). Коли ж землі увійшли до складу царської Росії, практично за півстоліття Церкву знищили – священиків, монахів і монахинь, які не перейшли у російське православ’я, знищили фізично, а майно передали російській церкві. Вірних греко-католиків силою перевели у російське православ’я.
Перед читачем постає драма української Церкви, але цю драму можемо назвати справжньою трагедією, бо Церква була знищена. Російське царське самодержавство, яке на початках нищення представляла цариця Катерина – ІІ, а потім її нащадки і послідовники. Нищили українську Церкву всіма методами – терором, обіцянками, руйнуванням зсередини. Цей страшний час дав нашій Церкві Святих. Першими після Святого Йосафата Кунцевича у мартирологу Української Греко-Католицької церкви стали 13 Пратулинських мучеників. Звичайні селяни, які стали на захист своєї Церкви проти царський військ. Читаючи про такі масові протести проти політики царського самодержавства, спрямованої на знищення Української церкви і народу, не можна залишатися байдужим, як не можна спокійно реагувати і на цинізм політики Російської імперії.
У книзі подано також галерею антигероїв Української церкви і народу. Царські чиновники, священнослужителі Московської церкви, а їх також можна називати чиновниками російського царського самодержавства, а також свої яничари представлені у книзі дуже яскраво.
Нехай не лякає читача думка, що книга написана професорами, важко читається. Зовсім ні. Скоріше навпаки. Зібрані документи, які є у додатках і на які посилаються автори, настільки доступно і очевидно показують цей складний час, що, почавши читати, відірватися трудно.
Коли читаєш книгу, переслідує думка, що десь такі методи боротьби проти Церкви вже використовували. Так, коли наші землі ввійшли до складу Радянського Союзу, комуністичний тодішній режим уже добре знав, що має робити з Українською Греко-Католицькою церквою. Генеральною репетицією цього процесу була політика царської Росії проти Української церкви на Правобережжі. Дарма, що попередником Радянського Союзу у Росії був царизм. Імперські методи були і залишаються однаковими…
Книгу можна придбати у Золочівському монастирі та у захристії церкви Святого Миколая.
Надія Гупало, завідуюча музеєм-заповідником «Золочівський замок»
http://nslovo.com.ua/