Народився в сім’ї італійського залізничника, був одним з п’яти дітей. Після отримання диплому в галузі хімії він вступив до семінарії в Вілья-Девото, недалеко від Буенос-Айреса. 11 березня 1958 року вступив в орден єзуїтів і продовжив свою освіту в студійних домах ордену. Новіціат проходив у Чилі, там він також вивчав гуманітарні науки. У Вищій колегії святого Йосифа в Сан-Мігель, недалеко від Буенос-Айреса, він здобув ліценціат з філософії, вивчав також літературу, психологію і богослов’я в колегії Непорочної в Санта-Фе і колегії Спасителя в Буенос-Айресі.
Висвячений на священика 13 грудня 1969 року єпископом Рамоном Хосе Кастельяно, після чого продовжив навчання в Іспанії. Останні обіти в ордені єзуїтів склав 22 квітня 1973 року. Берґольйо був магістром новіціату в Вілья-Баріларі, професором богословського факультету, радником єзуїтської провінції і ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Мігель, провінційним настоятелем Аргентини (1973—1979). Після перебування деякий час у Німеччині він був духівником колегії Спасителя в Кордові, а потім знову ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Мігель.
20 травня 1992 року Папа Римський Іван Павло II призначив Хорхе Берґольйо титулярним єпископом Ауки, єпископом-помічником Буенос-Айреса. Єпископська хіротонія відбулася 27 червня того ж року в кафедральному соборі Буенос-Айреса (головним святителем був архієпископ Буенос-Айреса кардинал Антоніо Куаррачіно, а співсвятителями — єпископ Мерседес-Луґан Еміліо Оґнєновіч і апостольський нунцій в Аргентині архієпископ Убальдо Калабрезі. 3 червня 1997 року призначений архієпископом-коад’ютором архідієцезії Буенос-Айреса; успадкував престол Буенос-Айреса 28 лютого наступного року, після смерті кардинала Куаррачіно. 6 листопада 1998 року призначений також ординарієм для вірних східних обрядів, що проживають в Аргентині і не мають власної ієрархії. Великий канцлер Католицького університету Аргентини і віце-президент єпископської конференції Аргентини.
На консисторії, що відбулася 21 лютого 2001 року, Папа Іван Павло II надав архієпископові Берґольйо сан кардинала-пресвітера з титулом римської церкви Сан-Роберто Белларміно. Брав участь у конклаві 2005 року, під час якого згадувався як один з можливих наступників Івана Павла II.
З 2005 по 2011 рік, упродовж двох каденцій, кардинал Берґольйо був головою єпископської конференції Аргентини.
13 березня 2013 року був обраний 266-м Папою Римським. Взяв тронне ім’я Франциск на честь Франциска Ассізького, яке досі не використовувалося. Він став першим Папою в історії з-за меж Європи чи Північної Африки.
Джерело інформації: uk.wikipedia.org