От є місця, які притягують, куди вабить, якими сниш і мрієш. Для когось – це заморська екзотика, для інших – рідні землі. Мабуть, саме визначення, закладено у кожного на генному рівні. А серед жителів Золочева є багато осіб, чиї дороги ведуть у духовну обитель, яка належить Чину Святого Василія Великого, розташовану у Краснопущі, Тернопільської області. Це майже межа із Золочівщиною. Але громадським транспортом у Василіянський монастир, особливо у зимовий період, туди не доїдеш. Тим не менше, здалека і зблизька сюди прибувають ті, хто потребує затишного прихистку чи тимчасової втечі від буденності. Нам нещодавно випала нагода побувати у цій святій місцині разом із священнослужителями ЧСВВ у час, коли у Краснопущі перебував з робочим візитом голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда та представники засобів масової інформації з Тернопільщини. Йшлося про освоєння 200 тисяч гривень, які виділили депутати Тернопільської обласної ради з ініціативи ВО «Свобода» на ремонт психоневрологічного будинку-інтернату, частина приміщень якого ще й досі знаходиться у колишніх монастирських келіях. Схоже на те, що це і є перші кроки у справі відселення з приміщень монастиря пацієнтів Бережанського психоневрологічного інтернату. Про це у розмові з журналістами говорив і керівник цього закладу Володимир Боянович. Проте, настоятель Краснопущанського монастиря Різдва Святого Івана Хрестителя отець Степан Романик каже, не бачу реальних кроків у цьому напрямку. Отці Василіяни повернулися до своєї прадавньої обителі одразу після виходу з підпілля Української греко-католицької церкви, почався процес відбудови храму і монастиря, але він триває і до нині. На сьогоднішній день нам передано церкву, каплицю і лише частину монастирських приміщень, незважаючи на те, що є рішення державних органів влади про переведення інтернату з монастирських приміщень. – Ми своїми силами, з допомогою наших парафіян та меценатів зробили ремонт у церкві та відремонтували частину переданих нам келій. Зараз – справа зупинилась. Поки не буде виселено пацієнтів інтернату, ми не можемо нічого більше робити. Але і не будемо очікувати, склавши руки. Вартує фахівцям оцінити, як виглядають колишні келії, а тепер кімнати пацієнтів психоневрологічного інтернату, і частина вже відремонтованих монастирських келій. У майбутньому тут планується облаштування реколекційного центру, проведення катехизації. Сюди зможуть приїжджати сім’ї з усієї України, щоб не лише укріпитись у вірі, а й насолодитись довколишньою природою. До слова, слід згадати, що Краснопущанський монастир з давніх часів був джерелом, з якого черпали потужні витоки духовності ще наші діди і прадіди, з часів його заснування у 1664 році ченцями Варлаамом та Феодосієм. Кличе сюди вірних і Чудотворна ікона Матері Божої (давня копія Іверської ікони, яка тепер знаходиться на горі Афон). Одна з легенд розповідає, що ця ікона колись належала капелану шведського війська, яке проходило нашими землями у часи, так званого, Потопу. Люди щиро молилися до Богородиці, щоб допомогла їм вистояти і вижити у надзвичайно важкі часи. І шведський капелан, відчувши сильну віру, подарував ікону людям. На превеликий жаль, поки що, Богослужіння у монастирській церкві у Краснопущі проводяться лише у неділю і свята. Багато паломників сюди прибувають щорічно 7 липня, у день Різдва Святого Івана Хрестителя, а також 14 жовтня, у свято Покрови Пресвятої Богородиці і 22 грудня, у свято Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці. Історія Краснопущанського монастиря – красномовне свідчення того, як колишня влада, віривши в одного-єдиного і, здавалося б, непомильного вождя, намагались знищити оте, найсвятіше і найсокровенніше, що йде з людської душі – віру. А відновлення потребує часу і зусиль багатьох поколінь. Заслугу матиме той, хто, незважаючи на політичну приналежність, становище у суспільстві чи посаду, внесе свою лепту у торжество правди.

25.01.12

Галина МЕЛЬНИК
На знімку: найцінніша реліквія Краснопущанського монастиря Чудотворна ікона Матері Божої
Світлини о. Йоакима Ковальчука, ЧСВВ