Вівтарна Дружина

«Співучасть у церковному богослужінні – це найголовніше джерело надприродного життя. Зв’язок, що лучить душу з Церквою, а через неї з Христом, проявляється найбільше у співучасті людини в церковних богослужіннях, а участь у них найбільше спричиняється до розвитку надприродного життя…» (Митр. Андрей Шептицький).

Часто маємо можливість бачити як різні хлопці служать у храмі, зокрема в часі св. Літургії, у яскравому різноколірному одязі (дальматиках), допомагаючи у свій спосіб її проведенню в обрядовому плані. Хто вони такі насправді? Яка головна мета їхньої діяльності у вільний від уроків, домашніх справ час?

Вівтарна Дружина (ВД) є молодіжною християнською спільнотою, котра має на меті плекати в собі правдиву побожність, любов до Господа нашого Ісуса Христа та Його святої Церкви, а також допомогти молодій людині віднайти своє покликання та місце у житті.

Метою ВД передусім є:

Зорганізувати гідну й почесну сторожу Божественному Євхаристійному Цареві – Ісусові Христу.

Віддати Богові вірну, повну пошани зразкову службу, допомагаючи Його єпископам і священикам у приношенні Святої Жертви Божественної Літургії та в усіх інших богослужбових і побожних чинностях.

Плекати покликання до богопосвяченого та священичого стану. Збільшувати знання нашої віри, Божественної Літургії, історії Церкви.

Розпалити в серцях вірних більшу побожність і посвяту через зразкове виконання обов’язків вівтарника та давати добрий приклад у щоденному житті.

Тому, що Ісус Христос є головним Покровителем Вівтарної Дружини (при Василіянському Чині не раз теж і св. Йосафат), всі покликані визнавати Його за свого Господа та Спасителя, а Христову Церкву – за “Ковчег”, в якому спільно спасаємось…

Вівтарна Дружина має на меті не тільки освячення своїх членів, але й вплив на релігійне освідомлення як найширших кругів суспільності, тому займається такими справами, які ведуть до високої цілі: кожний вівтарник має бути насамперед взірцевим християнином. У вірі й житті триматися науки Католицької Церкви, приймати те, що Церква вчить, а відкидати все, що вона осуджує. При тому нехай ніколи не стидається як у приватному так і в публічному житті визнавати себе вірним сином Матері Церкви.

Між собою хлопці намагаються жити у правдивій християнській любові. Молитися спільно за розквіт ВД, за потреби поодиноких учасників спільноти, а понад все – за недужих. Також стараються підтримувати дружні стосунки з іншими Товариствами – Вівтарними, Марійськими тощо, обмінюючись надбаннями і збагачуючись водночас духовно.

ПРИНЦИПИ ВІВТАРНИКА (МІНІСТРАНТА ПО-ІНШОМУ):
Вівтарник любить Бога і для Його прослави взірцево виконує свої обов’язки.

Вівтарник служить Христові в людях.

Вівтарник перемагає свої вади і працює над виробленням свого характеру.
Вівтарник розвиває в собі Боже життя.
Вівтарник пізнає Літургію і нею живе.

Вівтарник несе всюди правдиву радість.

Вівтарник переживає Бога у пригоді.

Вівтарник здобуває приятелів для Христа у праці і під час гри.
Вівтарник пильний і сумлінний у навчанні та праці.

Вівтарник молиться за Батьківщину і служить їй ретельною працею.

ЗАПОВІДІ ВІВТАРНИКА:

1.Вівтарник служить Богові та Батьківщині, взірцево виконуючи свої обов’язки.
2. Відзначається послухом стосовно:
– родини,
– священика,
– провідника та тих, що головують;
– під час Літургії – стосовно старшого, який був призначений для цього провідником чи священиком.
3. Виконує служіння Христові у ближніх. Своєю поставою всюди приносить мир із радістю.
4. Працює над своїм характером і чуває над чистотою власного серця.
5. Через свою пильність та сумлінність стає добрим прикладом для всіх.
6. Відзначається у чистоті мови, уникаючи сварок та суперечок.
7. Подолує погані звички.
8. Розвиває в собі Боже життя через молитву, реколекції (духовні науки), спільні подорожі тощо.
9. У кожному вівтарникові бачить свого брата.
10. Шанує природу і теж все, що його оточує, добачаючи в тому Божий дар.