У серпні цього року уродженець Золочева кандидат педагогічних наук Теодозій Васильович Присяжний подарував монастиреві отців Василіян у нашому місті найцінніше, що мав у власній бібліотеці і зберігав ще з юних літ – два церковні стародруки – книги молитов і пісень: Тріодь пісну (богослужебну книгу, в якій поміщені тексти, приурочені церквою до Великого посту, який триває 40 днів перед Пасхою на знак сорокаденного Христового посту в пустелі) і Тріодь цвітну (тексти, приурочені до Пасхи і наступних неділь).
Перша видана братством храму Успення Пресвятої Богородиці в «Ставропігії Лєополітанє» [а відомо, що Успенське братство у Львові, якому було надано Ставропігію (від гр. «ставрос» і «піґіон» – поставлення хреста) було автономною православною одиницею, що підлягала юрисдикції Константинопольського Патріарха, який цю ставропігію і надав, користувалось нею до 1709 р., коли перейшло на унію, а згодом (1788 р.) було перетворене на Ставропігійський інститут]. Обсяг книги – 876 с. Вага – 2 кг 200 г. Стан збереження хороший. Точну дату друку не встановлено.
Друга – ще більш цінна, була видана 1642 р. (за 6 років до початку визвольної війни під проводом Б. Хмельницького) у І Речі Посполитій (за короля Владислава IV) учнем Івана Федорова (а точніше Федоровича) Михайлом Сльозкою у його приватній друкарні у Львові. Обсяг книги – 880 с. Вага книги рівно – 3 кг. Стан збереження задовільний. Дата (1642 р.) є і на титульній сторінці (за слов’янською літерною нумерацією), і на форзаці (на останньому – олівцем). Вірогідно, це невідоме (недосліджене) видання, оскільки відрізняється від Тріоді цвітної цього ж видавця, що побачила світ цього ж року (1642), художнім і поліграфічним оформленням (цей висновок зроблено мною після порівняння титулу, заставки та ілюстрацій дослідженого видання [див. кн. Якима Запаска та Ореста Мацюка «Львівські стародруки» (Львів: Каменяр, 1983. – С. 51 – 54 і 55 – 58)].
Книги були презентовані греко-католицькому монастиреві Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа у Золочеві, що належить одному з найдавніших орденів (законів), давнішому за всі римо-католицькі закони, за винятком кармелітів [див.: ks. KitowiczJędrzej. Opis obyczajów za panowania Augusta III. – Sniatyn, 1910. – S. 24, ін. вид.: Wroclaw, 1951, 1970], який займається науковими дослідженнями, зокрема видавав «Записки чину св. Василія Великого».
В отців Василіян раритети надійно зберігатимуться, а компетентні ченці (не лише із Золочева) зможуть ці видання належним чином дослідити, зокрема поліграфічну організацію текстів у книгах (шрифти, композицію набору), декоративне оформлення [титульні форти (друкарські відбитки з гравюр на дереві (ксилографія) або на металі (здебільшого на міді) з малюнком, протравленим кислотами зі зображеннями Ісуса Христа, апостолів Петра і Павла, архістратигів Михаїла і Гавриїла, тайної вечері апостолів, інших святих]; фронтиспіси (малюнки або лики на початку книги, поруч із титульною сторінкою або над верхньою частиною сторінки перед текстом); заставки (малюнки, найчастіше на всю ширину сторінки перед початком тексту розділу, частини і т. ін. книги); кінцівки (графічні прикраси в кінці книги, розділу тощо); ініціали (вирізнені більшим шрифтом і часто прикрашені заголовні літери нового розділу чи абзацу); алегорично-символічні зображення; традиції першодрукаря Івана Федорова (Федоровича) у порівнянні зі стародруками цього ж жанру і призначення та ін.
Настоятель монастиря о. Августин з вдячністю прийняв цінні дарунки, які віками служили для прослави людськими устами Господа нашого Ісуса Христа.
Юрій Болюбаш,
Золочівський коледж
Національного університету “Львівська політехніка”