З 8 по 12 липня 2015 р. була здійснена поїздка для дітей, від парафії Вознесіння ГНІХ, що в м. Золочеві, в монастир св.. Онуфрія у с. Лаврів. Ця місцевість славиться своїми культовими спорудами. Окрім іншого,за легендою там похований Лев Данилович, князь Галицько-Волинського князівства. Подібні поїздки корисні тим що діти отримують духовні настанови і водночас мають змогу оздоровитися.

Завдяки отцю Матею Дзюрбану ЧСВВ бр. Івану Петришаку ЧСВВ та Марії Мисак, духовно-просвітницькі заходи серед яких: молитва,участь у Літургії та Євхаристії, спортивні ігри і змагання поєднувалися з чудовим дозвіллям. Діти мали змогу розкрити як свої інтелектуальні та спортивні здібності. Треба сказати, що за моїми спостереженнями, діти в таких умовах стають більш відкриті,оскільки, саме оточення вносить свої корективи в поведінку, мислення і загалом характер відносин серед дітей.
Важливе значення в процесі виховання молоді має формування в неї відчуття того, що таке добро, прекрасне, що є любов, надія, віра, терпіння. Людина має знати стежки, що ведуть в світ морального етичного блага. Як же шлях любові нам віднайти, щоб не втрапити в пастку спокуси? Життя це дар, але доля це те – що ми вибираємо знаючи не лише для чого, а й тому що це вірно, виправдано. Наше суспільство ідеологічно контраверсійне і дитина не завжди здатна визначитись, як їй поступити, як розуміти, як обрати і що. В кінці кінців дитина це ми, це дзеркало нашого єства. В яких відтінках і тонах ми подаємо і як пояснюємо їй цінність тих чи інших речей в нашому житті, таким воно і буде. Люди що присвятили своє життя служінню Богу, чи не найкращий приклад для того, хто шукає моральних авторитетів. Християнське виховання — це пошук істини, це її осягнення і шлях до її досягнення. Жваве спілкування, дискусії, знаходження в Святому Письмі відповідей і головне в середовищі де наша цивілізація ще має затінок непорочності, що як не це краще демонструє малим чадам, що в світі є й інші речі окрім як безкінечних ток-шоу, соціальних мереж, що як павутина кокона поглинають наш час і руйнують нестійку свідомість дітей. Діти це тонкі струни на яких можна буде почути колись або ж симфонію добра або ж просто порвати і не дізнатись, що людина це все ж Боже творіння.

Учасник табору Марія Мисак