Світло Шевченкової віри у книзі Дмитра Степовика. Нове видання у ВВП «Місіонер»


Ще раз утвердитись у вірі і, відкинувши будь-які сумніви, розчарування чи навіть боягузтво, продовжувати йти цими земними дорогами щомиті та повсякчасно пам’ятаючи про те, що над кожним – Всевидяче око та безнастанна опіка Всевишнього, спонукатиме відтепер і книга професора, доктора філософії, богослов’я і мистецтвознавства Дмитра Степовика – «Християнство Тараса Шевченка», яка нещодавно побачила світ у видавничо-виробничому підприємстві «Місіонер».
Символічно, що видання, як ще один світлий доказ того, що український національний Геній – Тарас Шевченко у жодному разі не був атеїстом, надрукувало видавництво, яке поповнює книжковий ринок України глибоко мудрими і актуальними у всі часи філософсько-богословськими та історичними книгами. Як і присвята «Християнства Тараса Шевченка» 200-річчю з дня його народження.
Рукописи книги Дмитро Степовик особисто передав генеральному директору «Місіонаря» о. Климентію Стасіву під час минулорічної виставки «Видавництво «Місіонер»: минуле і сьогодення», що відбувалась у Музеї книги і друкарства України з нагоди 1025-річчя хрещення Київської Русі-України. Тож притягує до себе не лише змістом, а й високоякісним поліграфічним виконанням. Вагомим доповненням суті написаного слугують і використані в оформленні гравюри заслуженого художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Василя Лопати.
Книга захоплює вже з передмови з промовистою назвою – «Один переслідуваний християнин імперії».
Для прикладу процитуємо: «На Шевченкові зійшлася клином уся ненависть Московської імперії до України й українців…». Або ж: «Це істинно Божий дар: вроджене чуття й уміння відрізняти справжню віру від показухи. І Шевченко мав його з дитинства. Особливо гострими були його висловлювання проти формальності, парадності, за якими одне зло, а не віра і благість, – коли запізнав у дорослому віці подвійну мораль, інтриганство, підступність поневолювачів свого народу і його самого. Огиду викликало в нього те, як ці можновладці прикривали своє ненависне нутро палінням пучків свічок, поклонами не перед Богом, а перед убраними в золоті ризи грішниками, які використовували православ’я, повністю звільнене від християнства, щоб поневолювати, підминати під імперський прес усіх і все». Для цього була перша і найголовніша передумова, як і в кожної людини, незалежно від часу і місця народження, і, тим більше зайнятої, так званої суспільної значимості, чий прихід благословляється у цей світ. Що, знову ж таки, виокремлює ще у передмові дослідник священного християнського мистецтва: «Велике значення для сформування християнського світогляду Шевченка мало те, що він був охрещений у віці немовляти, тобто сила Святого Духа, що вселяється в кожну охрещену людину, не відходила від нього ні на мить упродовж усього життя. Його душу пильнували ангели, тому Шевченко, думається, не скоїв жодного тяжкого, а тим більше смертного гріха. Його оберігав небесний покровитель – Шевченків молитвеник на небі святитель Тарасій, Константинопольський патріарх у 784 – 806 роках, упокоєний в столиці Візантійської імперії того самого дня 9 березня 806 року (25 лютого за старим стилем), якого народився хлопчик у селі Кирилівка й названий під час хрещення в храмі ім’ям святителя Тарасія Константинопольського…».
Дмитро Степовик у п’яти розділах книги: «Віра Шевченка: деякі контроверсії»; «Свідчення Шевченкової віри в Бога»; «Шевченко і московське православ’я»; «Прослава Бога у Шевченковім «Кобзарі»»; «Блаженний чоловік»; «Молитви з неволі»; «Пресвітлий рай»; «Святі пророки»; «Милостивий батько і блудний син» грунтовно і переконливо доводить його беззастережну віру єдиному Богові. Підсумовуючи у післямові: «Бог і Україна» – «Проаналізувавши життя Тараса Шевченка в руслі його християнського віровизнання і віросповідання, ми побачимо в ньому людину, яка ревно наслідувала Христа й невідступно вірила в Бога – від дитячого віку до останнього подиху. Скільки б ми не зупинялися на контроверсійних його заявах у віршах, поемах, повістях, у листах і щоденнику, – усі вони блякнуть у світлі його віри…
Хоч у житті Тараса Бог був на першому місці, але любов до Нього так тісно переплелася з любов’ю до України й українського народу, що можна безпомилково вважати, що не раз цей поет і мистець приходив до Бога через любов до України».

Галина Мельник

P.S
Книгу можна придбати у магазині «Місіонер» (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 40) та у мережі книгарень «Є».